Щасливий шлюб Черчілля – його найбільше досягнення

Вінстон Черчилль одружився у вересні 1908 року, і прожив у шлюбі 57 років. Вінстон Черчилль і Клементина Огілві Хозьер – ідеальна пара неідеальних людей, які все життя любили один одного. Як у них це вийшло? Чи все було так гладко?

Дружина Вінстона була дуже красивою жінкою з надзвичайно розумними очима. У серпні 1908 року з Бленхеймі в храмі Артеміди 33-річний Черчилль пів години намагається зробити пропозицію Клементині. Вона терпляче чекає, дивлячись вниз на жука, який намагався перетнути просторе приміщення. У щоденнику вона запише: «Я подумала, що, якщо жук доповзе до того стику, а Вінстон так і не зробить пропозиції, значить, він і не збирається його робити».

Але блискучий оратор в стосунках з дівчатами перетворювався в незграбного «Рухля і не кавалера». Хоча жука він все ж випередив.
1904 Черчилль за 4 роки до пропозиції руки та серця. Йому тут 29 років. Вінстон слідував своїм словам: «Якщо двері не відчиняються, розбіжись і штовхни. Якщо вони все одно не відкрилися, розбіжись подалі та штовхни сильніше ». Він зміг штовхнути потрібні двері та ввійти в подружнє життя.

В листі до подруги Віолетта Асквит, яка колись мала роман з Черчиллем написала: «Його дружина ніколи не стане для нього нічим більшим, ніж декоративний сервант. Я не знаю, чи зуміє він довго терпіти те, що вона дурна як сова. Батька вважає, що їм обом уготована катастрофа!». Але, Віолетта помилилась. Цей союз став тріумфальною легендою.

Віолетта Асквит, дочка 52-го прем’єр-міністра Англії графа Герберта Асквіта. Дама з характером.
“Найвидатнішим досягненням мого життя було те, що я зміг переконати мою дружину вийти за мене”, – зізнавався в кінці життя Черчилль.

Красуня Клементина була розумна. Вона не намагалася поміняти щось у своєму чоловікові або в собі. Лібералка побачила щось особливе в цьому низькому (167 см), часом шепелявому і заїкаячому (з дитинства Черчилль боровся з цим дефектом), схильному до депресій чоловіка, якого газети почали вже називати «закінченим холостяком», а суфражистки «закінченою твариною». Суфражистки – це ті, хто боролись та відстоювали права жінок голосувати.

В 1909 одна з суфражисток, Тереза Гарнетт напала на Вінстона з батогом. Клементина настільки сильно любила свого чоловіка, що переживала з ним усі падіння. І тимчасовий крах політичної кар’єри, і хвороби, попри це все дружина завжди вірила в Вінстона.
Одного разу Клементина навіть побила парасолею суфражистку, яка намагалась зіштовхнути Вінстона під поїзд. З цими дамами не справлялась навіть поліція, їхня ненависть до Вінстона була настільки сильною, що вони були готові вбuти його.

Лідерку англійських суфражисток арештовували у 1914 році. Інших жінок поміщали у лікарні, а вони натомість оголошували голодування. Їх лікували та примусово годували через гумові шланги.

У 40-х роках Черчилль став прем’єр-міністром і людиною, якого зневажали всі, тому що у нього була велика місія. Його протверезив знаменитий лист дружини, що починається зі слів: «Ти просто неможливий!».

«Якщо хто-небудь висловлює думку, ти зустрічаєш її з таким презирством, що твої співробітники зареклися висловлювати всі думки, будь вони добрими чи поганими. Я була вражена, адже я звикла, що ті, хто працює з тобою, люблять тебе. Так, ти маєш право звільнити всіх і кожного – за винятком короля, архієпископа Кентерберійського і спікера. Але цю страшну владу ти повинен поєднувати з ввічливістю, добротою та олімпійським спокоєм. » – писала Вінстону Клементина.

Таку напругу Черчилля можна зрозуміти. Нагадаємо, що в 1940 йому було 65 років. Він був блідим, працював в диявольському ритмі майже без сну і постійно пив віскі.

Сер Вінстон Черчилль. Втомлений і пом’ятий. Нагадаємо, що за результатами опитування “BBC” у 2002 році він посів перше місце в списку «Сто найбільших британців в історії».

В такому стані Черчилль протистояв кабінету міністрів. Вони зламані тим, що Гітлер вже зайняв Австрію, Чехословаччину, Польщу, Норвегію і Данію.
Лорд Галіфакс був одним з найвпливовіших членів кабінету. Випускник Ітона з висоти своїх 195 см зросту витончено натякав, що добре б потоваришувати з Німеччиною. Вискочка Черчилль же, який став прем’єр-міністром всього три тижні тому, схожий, за словами витонченого Галіфакса, на «товстенького малюка, чий голос був виведений портвейном, бренді та сигарами», не зовсім чемно висловлював зворотну лорду думку.

Але, щоб впливати на людей і вести їх за собою, нахабної впевненої твердості було мало. Про це і нагадувала Клементина.

Source: Блиск