Дуже часто ми не помічаємо або ж не цінуємо старань наших батьків. А вони завжди поруч. Вони завжди терплячі та вчать нас як долати життєві труднощі. Намагаються захистити нас та оберегти. А коли вони досягають певного віку, вони мають потребу в тій турботі, якої потребували ми, будучи дітьми.
Ця історія склалась з одними знайомим мені людьми. Після смерті батька, син вирішив, що маму краще віддати у спеціальний притулок для літніх людей. Він пояснював це тим, що в нього немає достатньо часу та терпіння аби як слід доглядати за мамою.
melomi.ru
Після того, як він повністю перевіз маму у притулок він раз у місяць приїжджав до неї. Одного дня він дізнався, що його мама хвора і часу в неї залишились мало. Син в розпачі приїхав до неї. Він намагався дізнатись,чим може допомогти, як розрадити. Мати попросила його тільки про одне. Встановити в притулку вентилятори. А ще, купити нові холодильники, бо у старих їжа псується.
Син обдумав слова мами та запитав її: «Мамо, чому ж ти не попросила в мене цього раніше? Чому так довго чекала?». Мати сумно подивилась на сина та відповіла: «Синку, я вже звикла і до спеки, і до голоду. Це не так страшно. Але, я боюсь, що до цього не звикнеш ти, коли твої діти віддадуть тебе сюди».
Цінуйте своїх близьких!
Source: Блиск
